КОЛЕКТИВНЕ МУЗИКУВАННЯ ЯК МЕТОД РОЗВИТКУ МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ

Корнєва Тетяна Володимирівна 
 викладач скрипки Ковельської школи мистецтв

Зміст      

1. Вступ
2. Користь спільного музикування
3. Репертуар: його значення у ансамблевій грі
4. Методичні вимоги до спільного виконання творів   
5. Роль акомпанементу
 6. Висновки  

1. Вступ
 Робота дитячих шкіл мистецтв ставить собі за мету загальний та естетичний розвиток учнів, підготовку до активного музикування в самих різних формах. Гра в ансамблі – вид спільного виконавства, яким займалися в усі часи на будь-якому рівні володіння інструментом.

Спільне музикування відіграє важливу роль у розвитку творчих здібностей дітей. Набуті за роки навчання навички та вміння гри в різного роду ансамблях:
• вдосконалюють ритмічну точність, відчуття пульсу, образні уявлення учнів;
• формують їх музично-естетичний смак на високохудожніх творах;
• виховують почуття партнера;

2. Користь від спільне музикування

Гра в ансамблі викликає живий інтерес в учнів, розвиває дисципліну мислення, привчає до більшої організованості, зміцнює почуття ритму.

Навички ансамблевої гри дитина набуває ще на самому початку навчання. Учневі пропонується вправа, що складається з одного або декількох звуків. Педагог в цей час виконує основний музичний матеріал. Приклад:  великий плюс і допомога викладачу - домашнє музикування, яким іноді захоплюються (дуже рідко) батьки, але результат відмінний.

Найголовнішим в такому союзі є інтуїтивний музичний вплив, здійснюваний природним чином. Учень вчиться слухати, долати труднощі. Тут важливий і виховний момент: діти беруть участь у творчому процесі разом з учителем. Це сприяє їх більшому взаєморозумінню. 

3. Репертуар: його значення для спільного музикування 

Сучасні посібники для маленьких скрипалів  включають різноманітний матеріал для початкового музикування. Одночасно опановуємо і виконання з концертмейстером.
Гра в ансамблі розширює кругозір, так як репертуар для  та оркестрів ансамблів дуже великий. Їх можна поділити на спеціально створені оригінальні твори і перекладення, що ставлять своєю метою популяризацію симфонічної музики.

У навчальному процесі всі види ансамблів можуть бути використані з рівним успіхом. Оркестрові перекладання – відмінний матеріал для читання з листа, занять для розвитку навичок швидкої орієнтації в нотному тесті, для виконання в ескізі.

Приклад:  Т. Масон. Бугі. Е. Л. Вебер. Арія Ісуса Христа.  Ж. Гарваренц. Вічне кохання.

Оригінальні п'єси і концертні транскрипції призначаються для публічних виступів і тому вимагають ретельної і завершеною шліфування виконання. Вивчення цих творів допомагає зрозуміти різноманітні вимоги ансамблю, творчо збагачує виконавців і вдосконалює їх  майстерність.

Приклад : О.Рідінг. Концерт., Карл Дженкінс.Палладіо. 

Ансамблева техніка висуває перед виконавцями особливі вимоги. Головна трудність – це вміння слухати не тільки те, що граєш сам, а одночасно загальне звучання  всіх партій, які органічно зливаються в єдине ціле. Основне завдання кожного з виконавців виявити, осмислити і створити в своїй уяві ясний звуковий образ всього твору.

4. Методичні вимоги до спільної гри 

При виконанні ансамблевого твору, так само як і сольної п'єси, необхідно вдумливе, детальне вивчення авторського тексту з точки зору мелодії, ритму, гармонії, форми, принципів розвитку. 
 Необхідно визначити смислову роль кожної партії, реєстрові співвідношення. І на будь-якому етапі роботи увага кожного партнера має бути звернена на вироблення уміння чути весь звуковий комплекс, знаходити вірні звукові співвідношення.

5. Роль акомпанементу у колективній грі

Це коло питань і завдань необхідно вирішувати при виконанні акомпанементів. Тут особливі труднощі - новий тембр соліруючого інструменту або співочого голосу. На початковому етапі розвитку нової акомпаніаторської  ролі оркестру  велике значення має вибір репертуару. Починати роботу над акомпанементом до вокальних творів бажано з романсів українських композиторів.

У роботі над виконанням твору вперше доводиться вирішувати питання потрібного співвідношення мелодії і акомпанементу. Динаміка оркестру повинна пристосовуватися до соліста: необхідно дуже уважно слухати свого партнера і враховувати його виконавські інтереси. Це вимагає придбання потрібного досвіду, тобто однаково чути паузи і розуміти їх велике виразне значення, відчувати єдиний ритмічний пульс і загальний динамічний розвиток.

Приклад: романс М. Лисенко. Коли розлучаються  двоє.  Пісня. Ю.Заворотинський. Ода Києву.

При виконанні вокального акомпанементу важливо вчитися чуйно реагувати на всі нюанси і агогічні відхилення в сольній партії. Треба давати співакові дихати, розуміти всі цезури, осмислити кульмінації, протяжність фермат, розвиток фразування.
Грамотне виконання акомпанементу має на увазі  головне завдання – створення єдиного художнього образу, збіг з почуттями соліста.

6. Висновки  

Цінним у роботі з оркестром, ансамблями різних форм, акомпанементом, в загальній концертній діяльності  є те, що учні (педагогі і керівники теж) отримують задоволення від спільно виконаної художньої роботи, відчувають радість загального пориву, об'єднаних зусиль, взаємної підтримки, починають розуміти своєрідність спільного виконавства.

Ансамблева гра є невід'ємною частиною навчального процесу в дитячій школі мистецтв, робить його більш цікавим і захоплюючим, допомагаючи учням придбати важливі, різноманітні і корисні вміння і навички.

13.12.2019 р. м. Ковель